Фідель Кастро

Фіде́ль Алеха́ндро Ка́стро Рус ( (13px| audio); 13 серпня 1926 — 25 листопада 2016) — кубинський комуністичний революціонер і багаторічний диктатор Куби. Керував Республікою Куба як прем'єр-міністр у 1959—1976 роках, як президент — у 1976—2008 роках. Марксист-ленініст і кубинський націоналіст, Кастро також обіймав посаду першого секретаря Комуністичної партії Куби від 1961 до 2011 року. Під час його правління Куба стала однопартійною державою з комуністичною владою, промисловість і бізнес були націоналізовані, проведені державні соціальні реформи в суспільстві.

Після повалення режиму Батисти 1959 року, прийняв повноту військової та політичної влади як прем'єр-міністр. Сполучені Штати перейшли в опозицію до режиму Кастро та безуспішно намагались його усунути шляхом замахів, економічної блокади та контрреволюції, зокрема, висадкою в затоці Свиней 1961 року. З огляду на зовнішні загрози, Кастро переорієнтувався на Радянський Союз і дозволив СРСР розмістити ядерну зброю на Кубі, спричинивши Карибську кризу 1962 року — один з ключових інцидентів Холодної війни.

Формально обіймав посади прем'єр-міністра Куби (1959-1976), першого секретаря Комуністичної партії Куби (1965-2008) та голови Державної ради Куби (1976-2008). Узяв собі неформальні титули: «''лідер кубинської революції''», «''команданте Фідель''», «''Максимальний лідер''» та «''Великий Шеф''».

Кастро, який соціально походив із заможних землевласників-латифундистів, почав політичну кар'єру 1956 з лівацької критики олігархічного президента Фульхенсіо Батисти та США, а також невдалої спроби збройного перевороту. 1959 року прийшов до влади шляхом партизанської герильї проти режиму Батисти. Захопив під власний контроль революційний рух у країні та знищив основних поплічників з харизматичних вождів партизанського руху, які могли становити конкуренцію його монопольній владі. Завдяки харизмі та популізму міг багато годин поспіль тримати народний натовп у стані екзальтації, виголошуючі палкі промови. У пошуках зовнішньої підтримки з боку СРСР оголосив себе марксистом-ленінцем, установив на Кубі, як зазначають критики, тоталітарний репресивний псевдосоціалістичний диктаторський режим.

У внутрішній політиці запровадив однопартійну систему, націоналізував господарство, закрив кордони країни, розбудував систему концтаборів на кшталт радянського ГУЛАГу, до яких відправляв за щонайменшу спробу політичної критики. Внаслідок майже 50-річного монопольного правління Фіделя Кастро Куба з однієї з найбільш розвинених у Латинській Америці стала однією з найбідніших країн західної півкулі з хронічною картковою системою на елементарні продукти споживання. Два мільйони кубинців (з 10 млн населення) були змушені податися в еміграцію — з ризиком для життя тікати морем до США.

У зовнішній політиці склав військовий пакт з СРСР та активно займався експортом революції — втручався до громадянських конфліктів у країнах Латинської Америки, Африки та Близького Сходу. Підтримував лівацькі радикальні рухи, режими та заколоти; за підтримки СРСР таємно відряджав кубинські війська або спеціальні збройні загони та радників у гарячі точки планети. Таємно заробляв гроші на транзиті наркотиків з Південної Америки до Флориди (США).

2006 року за станом здоров'я відійшов від державних справ і передав свої повноваження молодшому братові Раулю. 2008 офіційно вийшов у відставку з усіх посад.

В СРСР Фіделя Кастро вважали «не достатньо правильним» й ортодоксальним марксистом-ленінцем та не достатньо ручним сателітом Радянського Союзу серед диктаторів-вождів країн Третього світу. За межами колишнього СРСР його вважають політичним та ідеологічним банкрутом, який пережив як підйом утопії міжнародного комуністичного руху, так і його цілком логічний кінець — ідейний та політичний крах донора режиму Кастро — Радянського Союзу та всього соціалістичного табору.

Попри свій марксизм та утопізм, Кастро належав до десятки найбагатших правителів світу, поряд із шейхами та королями. З особистими статками у $900 млн. він посідав сьоме місце у списку Forbes. Надано: Wikipedia